Більше 140 різних найменувань ліків загальною вагою 60 кг для Білозерської ТГ

У грудні 2022 року нами було доставлено 3 коробки з ліками більше 140 різних найменувань для жителів сіл та селищ Білозерської громади.

Завдяки приватним та бізнес пожертвам, за кошти яких були придбані ліки, у січні 2023 року буде охоплено від 200 сімей у Білозерці, Ромашкове, Первомайську, Правдине, Дніпровське та інших населених пунктах Білозерської ТГ.

Загальна сума закупівель ліків склала - 119,996.60 грн.

Ми також покрили витрати на доставку ліків в одно місце і транспортування - 850 грн

Адресною доставкою ліків, відповідно до отриманих звернень від мешканців під час та після окупації, займаються наші партнери та волонтери з Білозерського центру регіонального розвитку.

Ось декілька історій жителів Білозерської громади, які вже отримали допомогу.

1. Пані Майя на момент початку війни важко захворіла...Злегла зовсім. Окупація зробила медичне обслуговування недоступним для більшості. А болі ставали нестерпними. Ліки,які були наявні у аптечці - швидко скінчилися. Як і гроші, бо ціни на все зросли у рази. Жінка мучалася болями і почавшимися проліжнями. Рани не загоювалися. Сусідка доглядала хвору, бо діти виїхали, спасаючи онуків. Вона ж, сусідка попросила допомоги у вигляді пігулок та мазів  в громадській організації. Щоб хоть якості полегшити страждання жінці. Нажаль, пережити окупацію хвора не змогла... Ліки передані іншій людині, якій вони, сподіваємося, допоможуть.

2. Пан Сергій забирав ліки для хворої дружини. Розповідає, що у 2022 році стала жалітися на хворі ноги. А після трагичної звістки про війну, після рішення та від'їзду дітей і онуків, які поряд були все життя і зовсім "впала" на ноги.  Спочатку в окупації шукав ходунки. Допомогли. Стало трохи легше дружині пересуватися по дому. На вулицю вона вже і не виходила. А потім скарги посипалися як "із рогу ізобілія". То судороги мучили до криків. То щитовідка зовсім відмовлялася працювати. То печінка давала про себе знати. Супруна майже щодня приймала ліки гостями. Лікарів було не знайти. Тож спасалася, як могла. Тому ваша допомога - для неї то скарб. Сподіваюся, що покращає їй. І я побачу посмішку на її, змученому хворобами, обличчі.

3. Дві Людмили - свахи. Живуть разом з липня 2022 року. Вирішили так, щоб зняти тягар з дітей, як кажуть самі. І допомагати одна одній. "Інсульт зробив моє тіло - непослушним. Вся права сторона - просто є. Але я її ані відчуваю. Ані управляти нею ні можу...Це мене дратує. І дуже ускладнює життя", каже одна. "А я ніколи не думала, що прийде такий час, коли буду пересуватися на двох палках (костилях). Ноги - відмовили майже. Якщо посиджу - взагалі встати проблематично. Але я все одно - рухаюся. Через біль. Через силу. От і за свахою - придивляюся. І їсти готую...", каже друга. "Діти за кордоном. Ми їх переконали, що вдвох впораємося. Тож підводити не можемо", - посміхається Людмила перша. "А ваші ліки нам дуже потрібні! Навіть шукати їх  по аптекам - немає можливості фізичної. Я вже не кажу про маленькі пенсії, за які важко все потрібне придбати. Дякуємо, що допомагаєте. Це дуже нам потрібно"

4. В с. Дніпровському зараз не солодко. Щодня вибухи та "прильоти". Село під шаленими артобстрілами. Там живе пані Тетяна. Її будинок сильно постраждав від декількох взривів ракети поряд. Немає вікон, дверей, зруйновано кровлю. Жінка живе одна. І для неї - це трагедія. До того ж вона має великі проблеми із венами та тромбами на ногах. Пересуватися їй вкрай важко. Коли отримала ліки - навіть розплакалася..."Така допомога, наче серце зігріла. Бо відчуття, що нікому не потрібна. І що життя складається з одних проблем", - каже Тетяна. Вона вдячно проводжає поглядом, притискаючи клунок з ліками до грудей...

5. Пані Людмила працювала все життя. А останні роки у ветеранській організації. Завжди була активна та рухлива. Всім намагалася допомагати. Війна змусила її навчитися і соті просити і отримувати допомогу. Хворіти у окупації навіть на грип - виявилося великою проблемою. А тут ще і ліки від тиску закінчилися... Знайти їх було нереально. Аптеки були або порожні, або закриті. "Мені було соромно замовляти таке у волонтерів. Я не звикла просити. Але, бачиш, як життя повернулося...Дякую що таким займаєтеся. Може то таке повернення моїх добрих справ, що я зробила за життя".

6. Пан Сергій з двору не виходить. Пересувається - ледь ледь. Ноги хворі. Ліки забирала його сестра. Вона приходить до оселі. Прибирається. Готує їжу. Допомагає з гігієнічними процедурами. Ходить за продуктами. Каже, що брат вдячний за медпрепарати. Бо це для нього - "другий хліб".

7. За ліками прийшла "молодиця". Жінка була з короткою зачіскою. Ніколи не скажеш, що їй - 75. "Це я схудла за війну на 35 кг. А волоси - висипалися. Тож я їх обстригла зовсім. В мене - погана хвороба. Але знаєте як хочеться жити?! Ви мене кличте, якщо треба допомога. Щось перебрати, розфасувати, віднести комусь. Занудилася вдома в чотирьох стінах. От зараз ваших пігулок вип'ю і побіжу жити", - всміхається).

Ви можете допомогти також людям, зробивши пожертву картою Visa/Mastercard та/або банківським переводом - кошти підуть на підтримку тих, хто цього потребує найбільше у Херсонській області.